ПЕРШИЙ РІК НАВЧАННЯ
У ШКОЛІ
без сумніву можна порівняти з першим роком після народження: величезна відповідальність, необхідність багато часу проводити поруч, океан витримки й терпіння. Це справді дуже серйозне випробування для батьків – випробування їхньої життєвої стійкості, доброти, чуйності. Добре, якщо дитина у важкий перший рік навчання відчуватиме підтримку. Ваша віра в успіх, спокійне, рівне ставлення допоможуть їй упоратися з усіма труднощами.
Психологічна підтримка під час шкільного навчання – проблема важлива і складна. Ми багато говоримо про психологічну готовність дитини до школи, відсуваючи або вважаючи за очевидний фактор готовність батьків до нового, шкільного етапу життя їхньої дитини.
Головна турбота батьків – підтримка і розвиток прагнення вчитися, пізнавати нове. Наприклад, ви зустрічаєте дитину після уроків запитанням: «що було цікавого у школі?». Допитайтесь, чи довідалась дитина щось нове, щось що її здивувало, вразило. Це заставить маленького учня напружитися і почати пригадувати, хай не одразу і не все він згадає, проте ваша участь і інтерес позитивно позначаться на розвитку пізнавальних здібностей дитини. Їх ви зможете ненав’язливо спрямовувати й зміцнювати далі.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
ПЕРШОКЛАСНИКІВ
У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.
Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути вже й сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.
ПРАВИЛО 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дитини. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою і спортом здаються вам необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
ПРАВИЛО 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хвилин. Тому, коли ви будете робити з нею уроки, через кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити його пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Починати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
ПРАВИЛО 3
Комп’ютер, телевізор і будь–які заняття, що вимагають зорового навантаження , мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі – офтальмологи й невропатологи з усіх країн світу.
ПРАВИЛО 4
Впродовж першого року навчання ваше маля понад усе потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні.саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за помилки і неохайність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі.
Рекомендації для батьків
- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
- Не можна ніколи, навіть у пориві гніву, говорити дитині, що вона гірша за інших.
- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання.
- Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
- Вчіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
- Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
- Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
- Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
- Оцінюйте тільки вчинки, а не саму дитину.
- Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини.
- Визнайте право дитини на помилку.
- Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.
- Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.