ПСИХОЛОГІЧНА 

 ПІДГОТОВКА

 ДИТИНИ

 ДО ШКОЛИ

  Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. 

Кожна дитина – індивідуальна й унікальна, тому їй необхідний свій комплекс прийомів і методів психологічної підготовки до школи. Щоб полегшити дитині процес адаптації до навчання, батькам варто ознайомитися з простими порадами:

• створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус навчального закладу і вчителя при сімейному спілкуванні;
• підпорядкуйте (максимально наблизьте) домашній режим шкільному, особливо дотримуйтеся часу засинання, підйому та харчування;
• рухова активність є необхідною умовою для нормального розвитку дитини при перевантаженості «розумовими заняттями», розпочніть виконувати ранкову гімнастику ще вдома, покажіть дитині приклад;
• сформуйте в дитини позитивний функціональний стан особистості (натхнення, симпатія, інтерес до процесу здобуття необхідних для майбутнього життя знань), змалюйте привабливу перспективу навчання дитини;
• якщо ви помітили негативні емоційні налаштування, ознаки відторгнення й ігнорування процесу підготовки до школи, знайдіть час для спокійної та відвертої розмови, з’ясуйте причини негативних реакцій і можливих проблем, спільними зусиллями сплануйте їх вирішення;
• повіртев унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
• Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
• Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
• Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
• Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
• Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
• Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.
• розкажіть дитині про власні навчальні та інші досягнення, які у вас були саме в тому класі, в якому вона тепер навчається.

Бажаю Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини.

 З повагою, практичний психолог 
Якубенко Вікторія Вікторівна