Білик Олена Анатоліївна

Народилася у 1979 р. Виховувалась в сім’ї службовців. В 1996 році вступила до Кам’янець-Подільського коледжу харчової промисловості та отримала кваліфікацію бакалавра з харчової технології та інженерії. З 2002 року здобуває кваліфікацію магістра хліба, навчання  в аспірантурі і успішний захист дисертації. Олена Анатоліївна - кандидат технічних наук, доцент кафедри технології  хлібопекарських і кондитерських виробів Національного університету харчових технологій. Викладає загальну технологію харчових продуктів, матеріалознавство і основи виробництва.

Є автором більш 50 друкованих праць, з них 2 підручників і 1 монографії.

 Берека Валерій Веніамінович

Народився 5 грудня 1950 року в  селі Іванівці. Після закінчення  школи  вступив в Горьківське зенітно-ракетне училище протиповітряної оборони, яке готувало офіцерів - спеціалістів інженерно-технічного профілю для армії особливого призначення, задачею якої був протиповітряний захист Москви. В1974 році була присвоєна  кваліфікація «Майстер». Це була найвища класна кваліфікація і таку кваліфікацію в армії особливого призначення мали тільки декілька чоловік. Полковник  запасу, кандидат технічних наук, доцент, має більше 80 наукових праць. Із них 20 авторських свідоцтв на винаходи та 2 патенти на винаходи України. Член  спеціалізованої вченої ради при  об’єднаному інституті  при національній академії оборони України.

 

Борденюк Іван Васильович

Народився в с. Іванівці в 1956 р.

В 1974 р. закінчив Івановецьку середню школу і поступив на навчання в Чернівецький державний університет на фізичний факультет.  

Після закінчення університету отримав найкраще серед однокурсників направлення на роботу в Інститут фізики АН УРСР, що знаходиться в м. Києві. В інституті Іван Васильович займався вивченням властивостей тонких плівок різних матеріалів. Такі дослідження необхідні для розвитку мікроелектроніки.

1992 року Борденюка І.В. було обрано дійсним членом Нью-Йоркської Академії Наук (США), але він продовжує працювати в Києві і розробляти новітні технології для України.

 Борисюк  Алла Степанівна

Народилася в 1977р.н.  Виховувалась в сім’ї лікарів. У 1992році вступає до педучилища і після успішного закінчення вступає до  Чернівецького національного університету  на факультет психології  та закінчує його з відзнакою. Алла Степанівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та соціології Буковинського державного медичного університету.

 Грушецький Сергій Миколайович

Народився 28 вересня 1969 року в селі Іванівці, Кельменецького району Чернівецької області в сім’ї робітників.

Після закінчення Іванівецької СШ у 1986 році вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (тепер  Подільський державний аграрно-технічний університет) на спеціальність «Механізація сільського господарства».

У 2001 року Сергій Миколайович вступає до аспірантури Подільської державної аграрно-технічної академії. З  2002 року переходить на посаду асистента кафедри машиновикористання.

У 2004 році закінчує навчання в аспірантурі та після захисту дисертації здобуває вчений ступінь кандидата технічних наук. Наукова робота Грушецьким С.М. ведеться досить активно він на сьогоднішній день має 25 наукових праць, 7 деклараційних патентів на Винахід України, більше 150 методичних розробок, із них навчально-методичні комплекси, типові навчальні програми затверджені на рівні Міністерства аграрної політики України і інші розробки.

 Гебріна Марія Іванівна

Народилася 1954 року в с.Іванівці в сім’ї колгоспників.

Вона – наша народна майстриня, художниця. 

У 1961-1971 р.р. навчалася в Івановецькій середній школі.

З 1986 по 1992р. навчається в Московському університеті мистецтв ім. Н.К.Крупської (заочна форма). Одержавши диплом, запрошується на посаду вчителя образотворчого мистецтва в Івановецьку середню школу І-ІІІ ст. У 1993р. в школі відкривається філія Кельменецької художньої школи, і Марія Іванівна стає її викладачем.  

За всі роки роботи в школі вироби вихованців Марії Іванівни брали участь у безлічі виставках на шкільному, районному, обласному та республіканському рівнях, де завойовано багато призових місць.

У 2001 р. Марія Іванівна Гебрін стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

У 2008 р. відбулася виставка робіт художниці у центральному музеї м.Чернівці. Влітку цього ж року у Київському музеї народних майстрів України відбулася ще одна персональна виставка Марії Іванівни.

Вона є лауреатом премії ім. Георгія Гараса, нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму за плідну роботу та вагомий внесок  у розвиток культури, виховання і розвиток обдарованих дітей.

 

Дудчак Василь Іванович

Кандидат економічних наук, доцент Київського національного економічного університету.

Народився 25.05.1936 р.  в селянській родині. У 1954 р. закінчив Іванівецьку середню школу, отримавши золоту медаль – першу у сільській місцевості.

Організатор земляцтва «Буковина», яке об’єднує вихідців із Чернівецької області у м. Києві.

Василь Іванович є автором 40 наукових праць, активно цікавиться політикою, був одним із засновників перших політичних партій незалежної України - Партії демократичного відродження. Активно займається громадською діяльністю, Василь Іванович переконаний, що чесність, активність і мужність – найважливіші якості людини.

 

Марингос Валерій Борисович

Народився у 1966 році в сім’ї вчителів. У 1983 році закінчив Івановецьку середню школу із золотою медаллю та вступив до Військової медичної академії ім. Кірова в м. Санкт-Петербург.

Після закінчення академії проходив службу на Курильських островах, а потім – начальник медичної служби ВМФ на острові Сахалін. Після розпаду СРСР звільнився з військово-збройних сил і стає цивільним лікарем. Захистив докторську дисертацію. Працює в Далекосхідній Клінічній Басейновій Лікарні у відділенні ліпотріпсії і ендоскопічної урології на посаді лікаря уролога.

 Падалко Петро Іванович

Заступник директора інституту нейрохірургії імені Бурденка (м. Москва), доктор медичних наук, професор. 

 Народився 28 червня 1937 року в с. Атаках Кельменецького району Чернівецької області. Навчався у початковій школі с. Дністрівки, а середню школу закінчив у с. Іванівцях Кельменецького району. 

У 1954 році вступив до Чернівецького медичного інституту, який закінчив у 1960 році. Пройшов курси спеціалізації з невропатології у Ташкентському інституті удосконалення лікарів, дворічну клінічну ординатуру з нейрохірургії в Алма-Атинському інституті вдосконалення лікарів, екстернатуру з нейрохірургії в науково-дослідному інституті нейрохірургії імені академіка М.К. Бурденка АМН в Москві. 

 У 1970 році захистив кандидатську дисертацію. Автор низки наукових праць з нейрохірургії.

Згодом захистив докторську дисертацію. Став професором, тривалий час працював головним лікарем і заступником директора інституту нейрохірургії імені академіка М.К. Бурденка. 

 Петринич (Руда) Оксана Анатоліївна

Народилася у 1978 році у сім’ї вчителів.  У 1995 році закінчила Івановецьку середню  школу  і вступила до Буковинського державного мед університету. Після його закінчення, у 2001 році, 2 роки проходила інтернатуру по спеціальності сімейної медицини. З 2005 року Оксана Анатоліївна асистент кафедри сімейної медицини, а у 2011 році успішно захистила кандидатську дисертацію на базі Київського мед університету ім. Богомольця. Нині Оксана Анатоліївна - кандидат медичних наук, викладач кафедри сімейної медицини Буковинського державного медичного університету.

 Харабара (Ткач) Єлизавета Петрівна

Доцент Чернівецького медичного університету, доцент кафедри внутрішньої медицини , клінічної фармакології та професійних хвороб.

Народилася у 1973 р.  у 1990 році закінчила з відзнакою середню школу в Іванівцях і музичну школу з класу фортепіано. З дитинства, зважаючи на приклад батьків, мріяла про професію вчителя. Але в 1990 р. любов до загальної біології перемагає і Ліза вступає до Чернівецького державного медичного інституту.

Під час  навчання в інституті захищала честь закладу на Всеукраїнських державних олімпіадах із загальної гігієни, клінічної фармакології, займалася краєзнавчою роботою, а також усі 6 років навчання співала в хорі, три роки з яких була його солісткою, активна учасниця народного ансамблю «Трембіта».

Попереду у Єлизавети Петрівни – викладацька та активна наукова  праця. Вона є автором 6 навчальних посібників, 1 підручника, 48 наукових праць.

Кредо її життя – «Немає меж удосконалення».

 

Харабара Василь Федорович

Народився у 1945 р. Свою трудову діяльність розпочав у Кельменецькому районному відділі «Сільгосптехнгніки». Василь Федорович призначався на такі керівні посади: голова міжколгоспної будівельної організації, керуючий трестом «Чернівцісільбуд», заступник голови облагропрому, заступник голови облдержадміністрації Чернівецької області.

За високі показники в роботі, професіоналізм, високі організаторські здібності Василя Федоровича нагороджено орденом «Знак Пошани», двома медалями. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений будівельник України».

 Ткач Микола Васильович

Народився 5 січня 1945року — український учений-фізик, організатор освіти та громадський діяч. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.

Народився у с.Дністрівка Кельменецького району Чернівецької обл. У 1960 році закінчив Івановецьку середню загальноосвітню школу, а в 1969 -  закінчив Чернівецький університет . Кандидат наук (1974). З 1986 р. очолює кафедру теоретичної фізики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. У 1987 р. захистив докторську дисертацію, в цьому ж році присвоєно звання професора і призначено проректором університету з наукової роботи. З 2001 р. до 2005 р. — ректор ЧНУ, а з лютого 2005 р. по травень 2006 р. — голова Чернівецької обласної державної адміністрації. Нині — завідувач кафедри теоретичної фізики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Створив наукову школу, яка займається проблемами наногетеросистем, що є переднім краєм сучасної фізики.

Автор понад 250 наукових праць. У 2003 р. видав рекомендований Міністерством освіти і науки України начальний посібник «Квазічастинки у наногетеросистемах» Підготував 17 кандидатів та 3 докторів наук.

Був на науковому стажуванні в Саскачеванському університеті (м. Саскатун, Канада, 1987), налагоджував наукові контакти з Бухарестським університетом та Інститутом ядерної фізики АН Румунії (1995), з університетом м. Баня-Лука (Сербія, 1995), із С.-Петербурзьким фізико-технічним інститутом Російської АН (1996, 1997). Брав участь у роботі міжнародних конференцій з проблем фізики в США (м. Бостон, 1998), в Німеччині (м. Берлін, 1999). Впродовж півтора десятка років був головою спеціалізованої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій на фізичному факультеті зі спеціальностей «теоретична фізика», «фізика твердого тіла», «оптика», «напівпровідники та діелектрики». З 2009 р. — голова експертної ради з природничих та математичних наук при Державній акредитаційній комісії України. У 2000 р. присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Член Президії АН ВШ України (2004–2007).

 Тучкевич Володимир Максимович

 Народився 29 грудня 1904 р. в селі Яноуци  (нині Іванівці, Кельменецького району) Чернівецької області, у вчительській сім`ї |. У 1924 р. вступив на фізико-математичний| факультет Київського університету. Ще студентом він був запрошений Дмитром Наследовим у фізичну лабораторію Київського рентгенівського інституту. На знаме­нитому| з'їзді фізиків в Одесі в 1930 р. Абрам Федорович Йоффе запросив до себе, в Ленін­градський фізико-технічний інститут, всю групу молодих київських фізиків.

Пропрацювавши рік в Ленінградському рентгенів­ському| інституті, В.М. Тучкевич в 1936 р. перейшов у Фізтех, в лабораторію Йоффе, і почав роботи з дослідження| міднозакисних| випрямлячів. З цих пір Володимир Максимович тільки двічі відхилявся від основної теми своїх робіт по дослідженню і створенню напівпровідників.

У перше, у роки Другої світової війни, коли Володимир Максимович разом з А.П. Александ­ровим, Б.А. Гаєвим і І.В. Курчатовим вирішував|рішав| проблеми розмагнічування військових|воєнних| ко­раблів|, аби|щоб| захистити їх від магнітних мін. Керував всією роботою А.П. Александров, Володимир Максимович відповідав за безпеку ко­раблів| Балтійського і Північного флотів. Він запропонував, зокрема, безобмоточний| метод розмагнічування підводних човнів. Жоден ко­рабель|, розмагнічений по методу Фізтеху, за всі роки війни не постраждав від магнітних мін. За цю роботу, що врятувала тисячі життів моряків, Володимир Максимович у складі груп­и| фізтехівців| отримав|одержував| в 1942 р. Сталінську премію I ступеня|ступеня|.

Після цього головною|чільною| справою|річчю| для Володимира Максимовича стають напівпровідники У 1966 р. за роботи над напівпровідниками| удостоєний Ленінської премії.

Поряд з такою різнобічною діяльністю Володимир Максимович виконує великий обсяг робіт далеко за межами своєї лабораторії. Це, насамперед, керівництво Фізико-технічним інститутом ім. Йоффе, директором якого працює з 1967 по 1987 рік.

У 1968 році В.М. Тучкевич обирається членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а з 1970 року дійсним членом. З 1990 року – академік РАН. Автор більше 150 наукових робіт та 18 винаходів, заслужений діяч науки і техніки РСФСР, тричі кавалер ордена Леніна  і Трудового Червоного Прапора, а з 1984 року – Герой Соціалістичної Праці.

  Шпунарська Олена Василівна

Народилася в 1946 році в с. Іванівці.

Постійний пошук – складова професіоналізму вчителя. У практиці Олени Василівни не було двох однакових уроків. Бінарні уроки (література, історія),  інтегровані (література, музика, живопис),  компаративістські дослідження, уроки зіставлення з різновіковим складом учнів, урок – бенефіс для шкільної родини «Моя любов – література» – ось далеко неповний перелік творчих напрацювань учителя-методиста, Заслуженого вчителя  України.